СтихиСтат.com |
|
. . .
Вячеслав Романовський
|
Автор о себеВячеслав РомановськийНародився на Донеччині, живу в Харкові.Член Спілки письменників і Спілки журналістів України. Автор 12 поетичних книг, одна з яких "Да святится имя твое" вийшла російською мовою в перекладі моїх колег по перу.
Пишу паліндроми, експериментую, як і кожний поет, що залюблений в слово. Звісно, мені б хотілося знати думку тих,хто час від часу знайомиться з моїми творами, тим паче, що вони написані моєю рідною мовою. Якщо це вас, шановні колеги, не затруднить, то з великою втіхою знайомитимусь з вашими думками-оцінками...
|
Произведения
|
Читатели
1-20 21-28 |
РецензииНа странице отображаются рецензии, опубликованные 03.2025 в обратном порядке с 604 по 595
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Рецензия на «Слобожань» (Вячеслав Романовський)
Вітаю з Днем поезії! Вірний лицар Ордену Калини До вершин Парнасу легко злинув, Маючи у серці соколину Землю співу - рідну Україну! З повагою Любовь Иващенко-Сизых 21.03.2023 20:20 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Совина нiч» (Вячеслав Романовський)
Такі чуби були красиві, І люди - янголи, начебто... Спалю рядки юначі - сиві, І з Вами попрощаюсь чемно. Було так гарно: майоріли Світи чудові поряд з серцем, Та крижані скидає брили Потвора, що до зір дереться. Замулені стави блакитні, Де вкрадені світи лілеї, Крихкі троянди незабутні: Здавалось - срібляні, та з глею Справ невідкладних - зради квітня В очікуванні привілеїв. Нових рядків і слів чудовних, здоров"я та веселкового натхнння ! З повагою Любовь Иващенко-Сизых 30.12.2021 21:37 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Незатишно без Вас...» (Вячеслав Романовський)
"Моїй душі незатишно без Вас, А з Вами – незбагненна насолода!" - Господи, як це прекрасо!.. Ольга Прудиус 08.06.2020 16:53 • Заявить о нарушении
Козацьким духом зупини
Це бидло, хиже і вороже, Що топче гідність, як лани, А правду й нас – не переможе… ===============* Это-оцЄ про фаш-хУнто-мазЄпо-бандЄрье *?* Серж Фико 08.07.2020 00:43 Заявить о нарушении
Рецензия на «Отам село...» (Вячеслав Романовський)
Щось голубе, щось блакитне, безтямне, Щось поцілункове навіть, а, може й вороже, Стишує кроки й говірку, і гамір: Постаті любі у часі нестримнім пороші. Дякувать богові, з ними відбУлася зустріч, Дякувать богові - звірилось небо людині... Мрія вербОва - панує довірливість - устрій, Що відчуватимем ми, щироокі, й донині! Любовь Иващенко-Сизых 26.02.2019 22:25 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Це чудово, що тебе не знаю...» (Вячеслав Романовський)
Людське тьмяніє... Рохка звір. Та Зірка людям вкаже путь... Осяє божих слів сувій Гієни сутність - і кирпУ! Щасти Вам у новому році, Вячеславе Євггенійовичу ! Любовь Иващенко-Сизых 29.12.2018 01:56 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Десь отам усе...» (Вячеслав Романовський)
"Все, що було, тепер позаду", І вітер дме в порожню хату, Де паперові мрії кволі До неба просяться - з неволі - Де світанкові зорі чисті На сповідь обертають листя, Що доля спопелить, як зронить Листи барвисті клена крона... Дякую. Гарний вірш. Трохи сумний, та з ясною пір"їною надії. З повагою Любовь Иващенко-Сизых 22.06.2018 22:34 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Отам село...» (Вячеслав Романовський)
То це Вас, дочекалась Старенька хата? Старенька хата Розквітли вишні біля хати, Старенька хата, похилилася на бік, І не спішить ніхто до неї приїжджати, А вишні все цвітуть із року в рік. Он на паркані глечички «сидять», А в шибку зазирає сонце крізь фіранку, Там на стіні ікони ще висять, І на ослоні кіт там спить до ранку. Засохла Трійця у прозорій вазі, Застигла не згорівши ще свіча, І стукає в віконце раз по разі, Розквітла вишня, мов когось стріча. Розгорнута на ліжечку хустина, А на подушці вишита сорочка, Мабуть, старенька мати вишила для сина, Й приготувала хустку, щоб носила дочка. В цій хаті спокій так іще царює, І на подвір’ї квіти все цвітуть, Та, може, ще вона когось почує, А, раптом, і до неї ще прийдуть. Ніхто не знає по якій причині, Пустує, мов та сирота вона, Там вишитий рушник у скрині, І хустка є ще не одна. Хтось поспішить, припаде на коліна вмить, Й поріг в тій хаті буде цілувати, І болісно так серце защемить… Не встиг, не встиг про головне сказати. Чомусь так часто у житті буває, Що нас так довго виглядають матері. Ми помиляємось, і за старих батьків вважаєм, Вони, мов діти, то роки старі. То ж в нашому житті хай буде завше, Можливість, щоб приїхати додому, Щоб не жаліть, про щось так й не сказавши, Не відкладайте цю можливість на потому, Дай Боже голос батька й мами нам почути, Адже потому може і не бути... Вибачте, мені чомусь перегукнулось. Ольга Прудиус 05.05.2017 20:25 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Всихають села...» (Вячеслав Романовський)
Співзвучно моїм почуттям. Дякую. Ольга Прудиус 05.05.2017 20:17 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Незатишно без Вас...» (Вячеслав Романовський)
Ніхто не пише. Заздрощі, й усе... Вона - така... Твої вуста - медові.. Чому, чому солодкість лише в слові? А, у житті той Жан теля пасе... Любовь Иващенко-Сизых 01.04.2017 20:45 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Оцей туман...» (Вячеслав Романовський)
Туман был и моим - в глазах туман. Он в водной пелене любовь запрятал. Как будто жизнь, промчался наш роман, И разошлись дороги - без возврата. Чтоб и не вспомнить ни лица, ни рук, Ни слов тех, согревающих нам души... Чей каблучок асфальта нежит слух? Кто будет озера призывы слушать? И где всё то? Неужто нет теперь? Да нет, живёт, живёт и будет с нами В тех вёснах. Привередница-метель Не сможет всё запорошить снегами. Ведь что-то остаётся меж людьми И вновь воспоминаниями тешит, И царствует высоких звёзд среди - Внимательных, мечтательных, мудрейших, И прячет грусть в трепещущий туман, В неутолённый чувственный дурман... ************************ Спасибо за стихи... С уважением - Татьяна https://www.stihi.ru/2017/01/14/10909 Кариатиды Сны 15.01.2017 00:46 • Заявить о нарушении
Щиро дякую Вам, Тетяно. Чудовий переклад!Знав би Ваше прізвище, доклав би до добірки перекладів...
Вячеслав Романовський 23.01.2017 14:29 Заявить о нарушении Продолжение списка рецензий:
|