Рецензия на «Благородство» (Ладомир Михайлов)

Какой тонкий и бережный образ Вы создали для Васечки!) спасибо за настроение))

Лена Жарких   02.06.2025 10:00   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Альтруизм» (Ладомир Михайлов)

Витиеватый гимн дружбе получился:)

Ирина Михайлова 13   24.02.2025 17:38   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Ощущенье» (Ладомир Михайлов)

Счастье может скорбью отзываться?!!
Ну и ну... Вы шутите наверно.
Счастье и на Марсе - ПРОСТО СЧАСТЬЕ,
Разве что... Вам ближе жуть инферно.

Мерки, допускаю, - есть такие...
Всё же БОЛЬШИНСТВУ... нет, не по нраву.
Укротить бы горестей стихии,
"Обнулив" охочих на расправу.

Сразу скорбь и горечь испарятся,
И изгнанье вспомнится едва ли.
Тело заигрАет - так-то, братцы,
Больно лишь, что... ЗЛО короновали.

Андрей Королёв 7   10.02.2025 00:18   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Поэзия» (Ладомир Михайлов)

Неплохо бы сказать об этом стихом.
Помочь?..)))))))

С уважением и улыбкой
просто А.К.

Андрей Королёв 7   09.02.2025 23:52   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Сотку судьбу себе» (Ладомир Михайлов)

Очень красивое стихотворение, Ладоммир! С Новым годом Вас! В Вашей и моей судьбе начался еще один год, один стежок в судьбе. каким он будет? Пусть для Вас он будет плотворным, удачным. Вдохновения Вам и творческих побед! С уважением!

Ольга Нифонтова 2   01.01.2025 07:14   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Хочу сала!..» (Ладомир Михайлов)

Сто двадцать, как давно такой период был
Сейчас семьсот, я даже вкус его забыл.
Я сейчас бы граммов сто конечно пропустил
И сальцом бы непременно закусил.

Анатолий Буров   29.03.2024 10:14   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Васечка1» (Ладомир Михайлов)

Очень вкусно написано - читать одно удовольствие!)) с теплом и уважением.

Лена Жарких   28.03.2024 19:46   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Вiдлуння образи» (Ладомир Михайлов)

Здравствуй, Ладушка!
Как у вас с Верунькою дела? Я теперь живу у детей и внуков в Татарии, перенесла две полостные операции под наркозом, заново училась ходить. Сейчас уже помогаю по дому, на кухне, хожу с палочкой.
Писать и до сих пор не могу! Не приходит ничего в голову, как отрезало! Стараюсь хоть что-то написать, перевести, но какое-то всё мученое!
Миниатюра про маму твоя мне понравилась! Слог лёгкий, понятный!
🙏💕Спасибо

Инна Гаврилова   15.03.2024 08:55   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Як посварилися Данило i Гаврило» (Ладомир Михайлов)

... вот такой утрированный патриотизм, Лад, да... Рассказал ты художественно, как всегда!..(я, хоть и перевести б могла, откликаюсь, понятно, на русском.) Мелкие заусеницы-правочки уже считаю неуместными... да и сама под вечер букв совсем не вижу( об этом не здесь(пробуйте вечером в воскресенье вызвонить в 21- 00 в скайпе) Верочке сердечный привет.(..."а всё-таки жаль, что нельзя Александру Сергеичу.."
С прежним теплом,
я

Светлана Груздева   21.07.2023 23:10   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Варька» (Ладомир Михайлов)

Щоб назавжди виплутатись із злиденного життя,(ЗПТ!) батько вирішив поїхати на Донбас. Працюючи на шахті, він подумки планував майбутнє нашої сім’ї. Повернувшись додому, купив землю, коня, корову. Як він мріяв про синів!..(так?) але, нажаль, дружина подарувала трьох дочок. Дуже важко йому було без чоловічих рук, але ж що поробиш. Ще важче стало тоді, коли померла мама. Відтоді вся жіноча робота перевантажувала мої плечі. Як кажуть,(ЗПТ!) біда не приходить сама. Минув деякий час - (ТИРЕ) і наче скаженим вітром до нас занесло революцію. Її жорстокі пазурі забрали зI двору коня, корову. А одного разу прийшли червоні активісти. Вирішили,(ЗПТ!) що у нас забагато землі.
- Діду,- звернувся до батька один молодик, штовхаючи язиком з одного кута рота у другий самокрутку, - будемо ділити землю.
- Шмаркачу,- відповів комсомольцю батько,- я заплатив за неї потом і кров’ю. Йшли б ви геть звідси!
Землю все ж таки поділили, залишивши нам невеликий шматок.
- Варька,- з гіркотою в голосі звернувся до мене батько,- ти у мене найміцніша. Будемо орати разом.
Тато впрягав мене замість коня, а сам йшов за плугом. Я розуміла, що знесилений він довго не протягне. Виснаженою була і я, але ж іншого виходу не бачили. Щоб назавжди розпрощатися з таким життям, батько зробив собі труну.
- Татусь, -- звернулась я до батька,- зроби й мені домовину. Я не хочу більше жити.
- Ти що, з глузду з’їхала?- підвищив він голос,- ти таке, Варька, з голови викинь!
Його голос пом’якшав, він обійняв мене і сказав:
- Я вірю, доню, все буде добре. Знайдеш собі супутника і разом будете щасливі. Я не могла уявити, що буде далі. Ми – сестри - подорослішали, зміцніли, та не від кращого життя. Молодість витримувала все. Але ж батько ледве тримався. Йшов 1932 рік. Цей рік назавжди забрав нашого татуся. Таке страхіття торкнулося не тільки нашої родини. Жахливо згадувати про все, що відбувалось навколо.
Наближався 33-й…

Там безсила під тином дитина,(ИНТЕРВАЛ?)
Нерухома, бліда і голодна.
Бідолашна добу вже холодна.
Не зігріється тіло лахміттям –
33 року обранці…
В Україні гуляло страхіття,
На нічне було схоже і вранці.(ИНТЕРВАЛ?)

Ще довго тяжко жилось нам… Та тільки з роками пророкування батька почали здійснюватися...(МНГТЧ?..)

Написано хорошо как всегда, Лад, жизненно.. Желаю Улачи! Привет Веруне, Светлана

Светлана Груздева   10.06.2023 09:24   •   Заявить о нарушении