|
. . .
Ведослав Долгочуб
|
|
Автор о себе Ведослав Долгочуб17 лет. Родился и живу в Одессе.
Выдумыванием различных историй увлекался с раннего детства. В 12-13 лет они начали облекаться в более-менее художественную форму, но нуждались в тщательнейшей доработке, так как учителя, увы, не было. Началом серьёзного творчества считаю лето 2007 года, в частности, рассказ "Последний бой русичей". В сентябре 2009 г. вышел первый сборник произведений под названием "Шляхами живих та мертвих".
|
Произведения
|
Читатели
|
РецензииНа странице отображаются рецензии, опубликованные 07.2024 в обратном порядке с 13 по 4
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Рецензия на «9. Древо» (Ведослав Долгочуб)
Умейте слышать тишину, Умейте расслабляться, И восхваляя темноту Дышать и наслаждаться. Потоки тела усмирив, И мысли успокоя, Уйти в себя, про все забыв, И плыть в реке покоя. И каждой клеткой ощущать Души прикосновенье, И растворяясь тихо ждать Наплывов озаренье. Елена Грин 23.11.2009 14:22 • Заявить о нарушении + добавить замечания
Рецензия на «Як козак Мамай за Свiтлом Самосiянним ходив» (Ведослав Долгочуб)
І бачив козак Мамай, що Чумацький шлях був лише смужкою на Його долоні… - немає слів. Дякую. Юрий Фоменко 26.10.2009 22:43 • Заявить о нарушении + добавить замечания
Пане Ведославе. Ми тут в Дніпропетровську почитали Ваш твір колективно. У нас є питання ви вивчали філософію язичництва чи просто так від душі написали. Я фахово вивчав філософію релій, колеги не менші фахівці за мене. Коли буде Ваша ласка, то будемо раді відповіді.
Юрий Фоменко 28.10.2009 23:29 Заявить о нарушении + добавить замечания
Рецензия на «Полдень» (Ведослав Долгочуб)
Видеть мир... это прелестно... Но когда человек может оценить ситуацию от третьего лица - это хорошо. Просто очень часто люди принимают решения не подумав, но если человек видит от третьего лица, значит, он может поступить объективно. Спасибо! Удачи! Кирилл Мирошник 24.08.2009 10:55 • Заявить о нарушении + добавить замечания
+ добавить замечания
Рецензия на «Роздуми сидячого на пагорбi...» (Ведослав Долгочуб)
Ти не замислювався над тим, що рослини зовсім не знають смерті? Практично вони вічні. Насамперед ті, що ростуть вільно - в степу, в лісі... Дивись. Визріло зернятко маку (жита, дикої пшениці...). У ньому зосереджене все життя: не тільки генетично, але й у вигляді енергії росту. Потім воно проросло, пустило коріння, сформувалось стебло з листям, яке викинуло квітку... Квітка опилилася, відцвіла. З неї виникла головка, у якій міститься тисячі подібних зерняток, кожне з яких повністю представляє цю Рослину... Вони швидко визрівають, падають в землю, проростають... Стебло, корінь та листя - це лише засіб для розповсюдження зерна, а не сама рослина. Відслуживши, воно перетліває, з нього утворюється гумус, чорнозем... Де смерть? Немає ніякого старіння - як у грішних людей, а є лише визрівання і невпинне розповсюдження. Навіть якщо пропаде половина, навіть якщо залищиться одна десята зерняток, Рослина прогресує. По суті кожен вид - це одна Сутність, яка існує та розповсюджується у багатьох рослинах. Немає ніякого регресу, лише прогрес... Такою була з самого початку Людина. А потім з нею сталося лихо. З тих пір вона не живе, а існує, чекаючи свого офіційного поховання. Щоб вийти з такого жалюгідного стану, потрібно як мінімум осмислити його протиприродність. Валерий Ветер 12.08.2009 16:14 • Заявить о нарушении + добавить замечания
Я тут з тобою трохи не згоден. Про рослину ти все вірно сказав, але ж людина теж вічна! Згідно з законом збереження енергії - жоден атом ще не зник з нашого Всесвіту. Після смерті тіло повільно розкладується до своїх первісних елементів, які потім входять у склад нових організмів чи мінералів. І якщо тіло вічно - то що говорити про душу?
Втім, у вузькому сенсі, якщо розглядати людину лише як "тіло", то, може, й можна говорити про смерть. Та ти сам сказав: "Стебло, корінь та листя - лише засіб для розповсюдження, а не сама рослина". Так само можна сказати: "Тіло - лише засіб для продовження роду та реалізації у матеріальному світі, а не сама людина". А чому це люди грішні, ти мені не скажеш? Що ти вкладаєш у поняття "гріху"? Ведослав Долгочуб 13.08.2009 09:02 Заявить о нарушении
Якби все було так "гладенько", то у Господа не було б причини віддавати свою Душу грішникам на розп"яття...
Люди жили в Раю. А поза Його межами вони існують. Реально стан їх гірший, ніж у рослин та тварин. Валерий Ветер 13.08.2009 12:38 Заявить о нарушении
Вибач, але я притримуюсь трохи інших релігійних поглядів :)
А от про гріх - цікава трактовка. Ведослав Долгочуб 14.08.2009 08:30 Заявить о нарушении
За свої погляди вибачатися не треба, Ведослав: якщо вони тебе влаштовують :)
Валерий Ветер 14.08.2009 13:44 Заявить о нарушении
Щоб вперше зробити гріх, потрібно в собі щось переступити (подолати)... Сором, відразу, совість. Потім вже "легше"...
Навіть звичайне паління цигарок. Кожен починаючий кашляє, у нього дере в горлі, відчуття нудоти... Після подолання першої потужної природної реакції відчуття відрази зменшується, а потім зникає зовсім. Замість нього виникає пристрасть. Коли дівчина вперше вступає в статевий зв`язок (при відсутності справжнього кохання), вона долає відчуття природнього сорому, яке попереджає її про майбутні наслідки такого вчинку. Але є більш суттєві гріхи духовного рівня... Якщо друг відчує твою нещирість, то спотворюються дружні стосунки. (Тим більше - зраду). Звичайно, при умові відсутності щирого визнання своєї провини - покаяння. Якщо людина відступає від Ідеалів своєї юності, вона перетворюється в звичайного обивателя, з яким неможливе щире спілкування (незалежно від її освіти та кількості прочитаних книг). Та існує ще зрада віщого рівня, у якої метаісторичне коріння. Її можливо відчути лише тоді, коли ти не зрадив своїй особистій совісті (чи покаявся у цій зраді). Є люди, які цю зраду відчувають. Для цього потрібно любити внутрішню усамітненність - як засіб бути незалежним у своїх відчуттях та у своєму мисленні... Тоді бачиш всю брехню (спотворенність), яку ніхто не бачить. У тому числі - "світоглядів". Валерий Ветер 14.08.2009 15:59 Заявить о нарушении
Можу сказати одне - почуття себе грішним послаблює волю і пригноблює душу. Кожна дія є особистим вибором людини, за який вона потім мусить відповідати і отримати по своїй мірі. Інша справа, що дії можуть бути правильними чи "неправильними" - проти природних законів Всесвіту та своєї совісті, тут я з тобою згоден.
Ведослав Долгочуб 15.08.2009 00:00 Заявить о нарушении
Можу сказати одне - почуття себе грішним послаблює волю і пригноблює душу...
Тут нет украинской раскладки... Ты не понял о чём я говорю. Или просто не внимательный. Никто ещё не сказал, что смирение - это плохо. Особенно его всегда ценили и ценят сильные люди. Конечно, нужно знать, что это такое, зачем оно нужно и какие качества достигаются с его помощью. И ещё вот что. Когда у заурядного человека всё хорошо - прежде всего со здоровьем - у него много "спеси". А когда его уже нет, то он забывает о своём липовом достоинстве и начинет ныть, бегать по врачам... Ты заметил такую "фишку"? Я заметил. Исключений почти нет. Валерий Ветер 15.08.2009 01:17 Заявить о нарушении
Ты не понимаешь, что такое покаяние и зачем оно нужно?! Что-то мне не верится. Книги-то читал...
Не из лесу же вышел :) Валерий Ветер 15.08.2009 01:24 Заявить о нарушении
Ну, как минимум, Антон Лавей уже сказал, что смирение это плохо :)
В некоторых случаях оно действительно нужно (когда учишься у Учителя, например), а в некоторых - именно угнетает личность. Сильные люди испокон веков ценили Гордость, в первую очередь, а вот уже с пришествием "Сына Господнего" эту языческую ценность заменило смирение. Не то, что я не понимаю понятие "покаяние", я его не принимаю. Ошибся - исправся, упал - поднимись. И виноватым себя чувствовать не надо. Это ещё больше расшатывает психику. А мы все вышли из лесов когда-то. И в леса вернёмся ;) "Когда у заурядного человека всё хорошо - прежде всего со здоровьем - у него много "спеси"." Так это быдло, по сути, у него уже не всё хорошо со здоровьем - с духовным здоровьем. Ты привёл пример типичного бесхарактерного человека. Таким не спесь сбивать нужно, а духовность развивать. Ведослав Долгочуб 15.08.2009 09:49 Заявить о нарушении
:)
По сути мы говорим об одном и том же, только... Не Гордость, а Чувство Собственного Достоинства. Но оно должно иметь под собой основания, которые способен обеспечить один лишь Дух. Так вот, Смирение - это внутреннее содействие Духу в этом обеспечении. Иначе будет "спесь", которая закончится пиром трупных червей. Валерий Ветер 15.08.2009 13:18 Заявить о нарушении
Исправление: "Основание, Которое способен..."
В Духе - наша Человечность. Валерий Ветер 15.08.2009 13:21 Заявить о нарушении
Основания для Чувства Достоинства (т.е. чувства того, что ты чего-то достиг в этой жизни) действительно могут быть обеспечены смирением на этапе обучения - с этим я согласен, но Гордость всё-таки, на мой взгляд, первична. Не даром есть пословица "береги честь смолоду". Даже ещё необучившийся ничему подросток должен уметь за себя постоять, когда его интересы задели. Другое дело, что эту Гордость и надо будет усмирять для того, чтобы получить впоследствии Чувство Достоинства.
Ведослав Долгочуб 15.08.2009 14:08 Заявить о нарушении
Видишь ли, в отношении беспредельной Истины (не просто учителя, а Абсолюта, Духа) всякое "я" ничтожно. Как ничтожно любое число в сравнении с Бесконечностью. Поэтому причина для смирения всегда есть :)
Валерий Ветер 16.08.2009 12:51 Заявить о нарушении
Немногие способны увидеть Учителя в самой Истине, да и там уже немного другой вид смирения :)
Ведослав Долгочуб 16.08.2009 16:08 Заявить о нарушении
...Наедине с Ней ничего невозможно подделать. Не то что перед людьми.
Но если Человек с Ней (в Ней), то его тоже невозможно ввести в заблуждение: он сразу всё чувствует. Валерий Ветер 16.08.2009 19:59 Заявить о нарушении
Она, как Друг. Чем откровеннее и активнее общение, чем проникновеннее, глубже чувства и мысль, тем больше взаимности - Благо-дарности...
В каком-то псалме (Давидовом) есть такие странные на первый взгляд слова: "Живый в помощи Всевышнему (в оригинале - Шехина, Истина) пребудет под Его Защитой" "Живый" - значит активный, живой. В этом Смысл первой Заповеди Любви. "Как аукнется, так и откликнется"... Валерий Ветер 17.08.2009 01:01 Заявить о нарушении
Начал читать одну книгу, которая "сразу пошла". Из серии "Жизнь замечательных людей". Называется "Омар Хайям". Вот она:
Там, кроме основного материала, много подробностей об Исламе, его истории, особенностях, течениях, быте иранцев... Короче, очень советую - не пжалеешь. Она должна быть в городской библиотеке. Валерий Ветер 17.08.2009 16:01 Заявить о нарушении
Ссылка не прошла. Если хочешь, набери на поисковике название и посмотри в "картинках" её внешний вид. Авторы - Ш. Султанов, К. Султанов "Омар Хайам".
Валерий Ветер 17.08.2009 16:03 Заявить о нарушении
Спасибо за рекомендацию, будет время - поищу. Насколько я помню, Омар Хайям не был ортодоксальным мусульманином, так что, думаю, это будет ещё более интересно :)
Ведослав Долгочуб 06.09.2009 08:33 Заявить о нарушении + добавить замечания
Рецензия на «1. Обратная сторона реальности» (Ведослав Долгочуб)
Культура народа определяется по чистоте общественных туалетов... Тень Сомненья 04.04.2009 15:21 • Заявить о нарушении + добавить замечания
Рецензия на «Назустрiч сiдаючому Сонцю» (Ведослав Долгочуб)
какой интересный язык! Гоголь Матвей Эвиленко 04.03.2009 18:18 • Заявить о нарушении + добавить замечания
Рецензия на «Последний воин мёртвой Земли» (Ведослав Долгочуб)
Здравствуйте, Орислав! Очень нравятся Ваши произведения. Надеемся, что Вы станете участником наших конкурсов. Информация находится по адресам: https://www.proza.ru/2008/08/24/276 https://www.proza.ru/2008/11/10/525 На этих же страницах Вы сможете подать заявки на участие. С уважением и пожеланиями удачи Фонд Всм 13.11.2008 15:10 • Заявить о нарушении Продолжение списка рецензий:
|
Избранные автором:
Не обнаружены
@stihistat
