СтихиСтат.com
поиск   новости   cтат.   поддержка   видео   продвижение  

Ведослав Долгочуб Перейти на ПРОЗА.РУ

Автор о себе

Ведослав Долгочуб

Ведослав Долгочуб

Произведения

Читатели

Читатель Произведение Дата Время Источник
неизвестный читатель 16   В глубине дубрав вековых...  02.01.2025 10:50 не определен
неизвестный читатель 15   В плену стихий  02.01.2025 00:19 не определен
неизвестный читатель 14   Дух человечества  01.01.2025 07:00 не определен
неизвестный читатель 13   Сказка о Кузнеце и лютом Змее  31.12.2024 11:39 не определен
неизвестный читатель 12   В глубине дубрав вековых...  30.12.2024 05:24 не определен
неизвестный читатель 11   Последний берсерк. Мгновение счастья  29.12.2024 17:33 не определен
неизвестный читатель 10   На глубинном фронте перемены  29.12.2024 15:32 не определен
неизвестный читатель 9   В плену стихий  29.12.2024 13:32 не определен
неизвестный читатель 8   В глубине дубрав вековых...  29.12.2024 06:19 не определен
неизвестный читатель 7   В плену стихий  28.12.2024 04:29 не определен
неизвестный читатель 3   В глубине дубрав вековых...  28.12.2024 03:32 не определен
неизвестный читатель 6   Третья Мировая война по-козацки  25.12.2024 02:44 не определен
неизвестный читатель 5   В глубине дубрав вековых...  22.12.2024 03:10 не определен
неизвестный читатель 4   В плену стихий  21.12.2024 08:42 не определен
неизвестный читатель 2   В плену стихий  20.12.2024 19:36 не определен
неизвестный читатель 1   В глубине дубрав вековых...  20.12.2024 19:21 не определен

Рецензии

Рецензия на «9. Древо» (Ведослав Долгочуб)

Умейте слышать тишину,
Умейте расслабляться,
И восхваляя темноту
Дышать и наслаждаться.
Потоки тела усмирив,
И мысли успокоя,
Уйти в себя, про все забыв,
И плыть в реке покоя.
И каждой клеткой ощущать
Души прикосновенье,
И растворяясь тихо ждать
Наплывов озаренье.

Елена Грин   23.11.2009 14:22     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Як козак Мамай за Свiтлом Самосiянним ходив» (Ведослав Долгочуб)

І бачив козак Мамай, що Чумацький шлях був лише смужкою на Його долоні… - немає слів. Дякую.

Юрий Фоменко   26.10.2009 22:43     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
І вам дякую за відгук!

Ведослав Долгочуб   27.10.2009 15:26   Заявить о нарушении
Пане Ведославе. Ми тут в Дніпропетровську почитали Ваш твір колективно. У нас є питання ви вивчали філософію язичництва чи просто так від душі написали. Я фахово вивчав філософію релій, колеги не менші фахівці за мене. Коли буде Ваша ласка, то будемо раді відповіді.

Юрий Фоменко   28.10.2009 23:29   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Полдень» (Ведослав Долгочуб)

Видеть мир... это прелестно... Но когда человек может оценить ситуацию от третьего лица - это хорошо. Просто очень часто люди принимают решения не подумав, но если человек видит от третьего лица, значит, он может поступить объективно.

Спасибо! Удачи!

Кирилл Мирошник   24.08.2009 10:55     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Спасибо за отзыв!

Ведослав Долгочуб   28.08.2009 15:15   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Роздуми сидячого на пагорбi...» (Ведослав Долгочуб)

Ти не замислювався над тим, що рослини зовсім не знають смерті?
Практично вони вічні. Насамперед ті, що ростуть вільно - в степу, в лісі...
Дивись. Визріло зернятко маку (жита, дикої пшениці...). У ньому зосереджене все життя: не тільки генетично, але й у вигляді енергії росту. Потім воно проросло, пустило коріння, сформувалось стебло з листям, яке викинуло квітку... Квітка опилилася, відцвіла. З неї виникла головка, у якій міститься тисячі подібних зерняток, кожне з яких повністю представляє цю Рослину... Вони швидко визрівають, падають в землю, проростають...
Стебло, корінь та листя - це лише засіб для розповсюдження зерна, а не сама рослина. Відслуживши, воно перетліває, з нього утворюється гумус, чорнозем... Де смерть? Немає ніякого старіння - як у грішних людей, а є лише визрівання і невпинне розповсюдження. Навіть якщо пропаде половина, навіть якщо залищиться одна десята зерняток, Рослина прогресує. По суті кожен вид - це одна Сутність, яка існує та розповсюджується у багатьох рослинах. Немає ніякого регресу, лише прогрес...
Такою була з самого початку Людина. А потім з нею сталося лихо. З тих пір вона не живе, а існує, чекаючи свого офіційного поховання.
Щоб вийти з такого жалюгідного стану, потрібно як мінімум осмислити його протиприродність.

Валерий Ветер   12.08.2009 16:14     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Я тут з тобою трохи не згоден. Про рослину ти все вірно сказав, але ж людина теж вічна! Згідно з законом збереження енергії - жоден атом ще не зник з нашого Всесвіту. Після смерті тіло повільно розкладується до своїх первісних елементів, які потім входять у склад нових організмів чи мінералів. І якщо тіло вічно - то що говорити про душу?
Втім, у вузькому сенсі, якщо розглядати людину лише як "тіло", то, може, й можна говорити про смерть. Та ти сам сказав: "Стебло, корінь та листя - лише засіб для розповсюдження, а не сама рослина". Так само можна сказати: "Тіло - лише засіб для продовження роду та реалізації у матеріальному світі, а не сама людина".
А чому це люди грішні, ти мені не скажеш? Що ти вкладаєш у поняття "гріху"?

Ведослав Долгочуб   13.08.2009 09:02   Заявить о нарушении
Якби все було так "гладенько", то у Господа не було б причини віддавати свою Душу грішникам на розп"яття...
Люди жили в Раю. А поза Його межами вони існують. Реально стан їх гірший, ніж у рослин та тварин.

Валерий Ветер   13.08.2009 12:38   Заявить о нарушении
Гріх - це спотворення природнього стану...

Валерий Ветер   13.08.2009 12:43   Заявить о нарушении
Вибач, але я притримуюсь трохи інших релігійних поглядів :)
А от про гріх - цікава трактовка.

Ведослав Долгочуб   14.08.2009 08:30   Заявить о нарушении
За свої погляди вибачатися не треба, Ведослав: якщо вони тебе влаштовують :)

Валерий Ветер   14.08.2009 13:44   Заявить о нарушении
Щоб вперше зробити гріх, потрібно в собі щось переступити (подолати)... Сором, відразу, совість. Потім вже "легше"...
Навіть звичайне паління цигарок. Кожен починаючий кашляє, у нього дере в горлі, відчуття нудоти... Після подолання першої потужної природної реакції відчуття відрази зменшується, а потім зникає зовсім. Замість нього виникає пристрасть.
Коли дівчина вперше вступає в статевий зв`язок (при відсутності справжнього кохання), вона долає відчуття природнього сорому, яке попереджає її про майбутні наслідки такого вчинку.
Але є більш суттєві гріхи духовного рівня...
Якщо друг відчує твою нещирість, то спотворюються дружні стосунки.
(Тим більше - зраду). Звичайно, при умові відсутності щирого визнання своєї провини - покаяння. Якщо людина відступає від Ідеалів своєї юності, вона перетворюється в звичайного обивателя, з яким неможливе щире спілкування (незалежно від її освіти та кількості прочитаних книг).
Та існує ще зрада віщого рівня, у якої метаісторичне коріння. Її можливо відчути лише тоді, коли ти не зрадив своїй особистій совісті (чи покаявся у цій зраді). Є люди, які цю зраду відчувають. Для цього потрібно любити внутрішню усамітненність - як засіб бути незалежним у своїх відчуттях та у своєму мисленні...
Тоді бачиш всю брехню (спотворенність), яку ніхто не бачить. У тому числі - "світоглядів".

Валерий Ветер   14.08.2009 15:59   Заявить о нарушении
Можу сказати одне - почуття себе грішним послаблює волю і пригноблює душу. Кожна дія є особистим вибором людини, за який вона потім мусить відповідати і отримати по своїй мірі. Інша справа, що дії можуть бути правильними чи "неправильними" - проти природних законів Всесвіту та своєї совісті, тут я з тобою згоден.

Ведослав Долгочуб   15.08.2009 00:00   Заявить о нарушении
Можу сказати одне - почуття себе грішним послаблює волю і пригноблює душу...
Тут нет украинской раскладки...
Ты не понял о чём я говорю. Или просто не внимательный.
Никто ещё не сказал, что смирение - это плохо. Особенно его всегда ценили и ценят сильные люди. Конечно, нужно знать, что это такое, зачем оно нужно и какие качества достигаются с его помощью.
И ещё вот что. Когда у заурядного человека всё хорошо - прежде всего со здоровьем - у него много "спеси". А когда его уже нет, то он забывает о своём липовом достоинстве и начинет ныть, бегать по врачам...
Ты заметил такую "фишку"? Я заметил. Исключений почти нет.

Валерий Ветер   15.08.2009 01:17   Заявить о нарушении
Ты не понимаешь, что такое покаяние и зачем оно нужно?! Что-то мне не верится. Книги-то читал...
Не из лесу же вышел :)

Валерий Ветер   15.08.2009 01:24   Заявить о нарушении
Ну, как минимум, Антон Лавей уже сказал, что смирение это плохо :)
В некоторых случаях оно действительно нужно (когда учишься у Учителя, например), а в некоторых - именно угнетает личность. Сильные люди испокон веков ценили Гордость, в первую очередь, а вот уже с пришествием "Сына Господнего" эту языческую ценность заменило смирение.
Не то, что я не понимаю понятие "покаяние", я его не принимаю. Ошибся - исправся, упал - поднимись. И виноватым себя чувствовать не надо. Это ещё больше расшатывает психику.
А мы все вышли из лесов когда-то. И в леса вернёмся ;)

"Когда у заурядного человека всё хорошо - прежде всего со здоровьем - у него много "спеси"."
Так это быдло, по сути, у него уже не всё хорошо со здоровьем - с духовным здоровьем. Ты привёл пример типичного бесхарактерного человека. Таким не спесь сбивать нужно, а духовность развивать.

Ведослав Долгочуб   15.08.2009 09:49   Заявить о нарушении
:)
По сути мы говорим об одном и том же, только...
Не Гордость, а Чувство Собственного Достоинства. Но оно должно иметь под собой основания, которые способен обеспечить один лишь Дух. Так вот, Смирение - это внутреннее содействие Духу в этом обеспечении. Иначе будет "спесь", которая закончится пиром трупных червей.

Валерий Ветер   15.08.2009 13:18   Заявить о нарушении
Исправление: "Основание, Которое способен..."
В Духе - наша Человечность.

Валерий Ветер   15.08.2009 13:21   Заявить о нарушении
Основания для Чувства Достоинства (т.е. чувства того, что ты чего-то достиг в этой жизни) действительно могут быть обеспечены смирением на этапе обучения - с этим я согласен, но Гордость всё-таки, на мой взгляд, первична. Не даром есть пословица "береги честь смолоду". Даже ещё необучившийся ничему подросток должен уметь за себя постоять, когда его интересы задели. Другое дело, что эту Гордость и надо будет усмирять для того, чтобы получить впоследствии Чувство Достоинства.

Ведослав Долгочуб   15.08.2009 14:08   Заявить о нарушении
Видишь ли, в отношении беспредельной Истины (не просто учителя, а Абсолюта, Духа) всякое "я" ничтожно. Как ничтожно любое число в сравнении с Бесконечностью. Поэтому причина для смирения всегда есть :)


Валерий Ветер   16.08.2009 12:51   Заявить о нарушении
Немногие способны увидеть Учителя в самой Истине, да и там уже немного другой вид смирения :)

Ведослав Долгочуб   16.08.2009 16:08   Заявить о нарушении
...Наедине с Ней ничего невозможно подделать. Не то что перед людьми.
Но если Человек с Ней (в Ней), то его тоже невозможно ввести в заблуждение: он сразу всё чувствует.

Валерий Ветер   16.08.2009 19:59   Заявить о нарушении
Она, как Друг. Чем откровеннее и активнее общение, чем проникновеннее, глубже чувства и мысль, тем больше взаимности - Благо-дарности...
В каком-то псалме (Давидовом) есть такие странные на первый взгляд слова: "Живый в помощи Всевышнему (в оригинале - Шехина, Истина) пребудет под Его Защитой"
"Живый" - значит активный, живой.
В этом Смысл первой Заповеди Любви.
"Как аукнется, так и откликнется"...

Валерий Ветер   17.08.2009 01:01   Заявить о нарушении
Спокойной Ночи!

Валерий Ветер   17.08.2009 01:02   Заявить о нарушении
Начал читать одну книгу, которая "сразу пошла". Из серии "Жизнь замечательных людей". Называется "Омар Хайям". Вот она:

Там, кроме основного материала, много подробностей об Исламе, его истории, особенностях, течениях, быте иранцев... Короче, очень советую - не пжалеешь.
Она должна быть в городской библиотеке.

Валерий Ветер   17.08.2009 16:01   Заявить о нарушении
Ссылка не прошла. Если хочешь, набери на поисковике название и посмотри в "картинках" её внешний вид. Авторы - Ш. Султанов, К. Султанов "Омар Хайам".

Валерий Ветер   17.08.2009 16:03   Заявить о нарушении
Спасибо за рекомендацию, будет время - поищу. Насколько я помню, Омар Хайям не был ортодоксальным мусульманином, так что, думаю, это будет ещё более интересно :)

Ведослав Долгочуб   06.09.2009 08:33   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «1. Обратная сторона реальности» (Ведослав Долгочуб)

Культура народа определяется по чистоте общественных туалетов...

Тень Сомненья   04.04.2009 15:21     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Назустрiч сiдаючому Сонцю» (Ведослав Долгочуб)

какой интересный язык! Гоголь

Матвей Эвиленко   04.03.2009 18:18     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Последний воин мёртвой Земли» (Ведослав Долгочуб)

Здравствуйте, Орислав!
Очень нравятся Ваши произведения.
Надеемся, что Вы станете участником наших конкурсов.
Информация находится по адресам:
https://www.proza.ru/2008/08/24/276
https://www.proza.ru/2008/11/10/525
На этих же страницах Вы сможете подать заявки на участие.
С уважением и пожеланиями удачи

Фонд Всм   13.11.2008 15:10     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Возвращение» (Ведослав Долгочуб)

Як додаток пропоную розмову, що пояснює деякі деталі твору...

...Причудливая... (22:56:12 25/10/2008)
З художньої сторони, він [твір] не перевершений. З психологічної - настільни недопрацьований, що мене аж вивернуло. Думки, щодо всього цього зайняли 13 сторінок мого щоденника... чому?..

Характерник (22:56:46 25/10/2008)
Ти знаєш, я його для себе робив, навіть не афішував багато))

...Причудливая... (22:56:49 25/10/2008)
Ти хоч сам розумієш з якої сторони ти представив "растворение в Свете-Самосияне"???

Характерник (22:56:55 25/10/2008)
З якої

Характерник (22:56:56 25/10/2008)
?

Характерник (22:57:47 25/10/2008)
Була ідея - я її аби як оформив. Я не письменник і навіть не екстрасенс. Так вже випало. Написав, що думав.

...Причудливая... (23:00:23 25/10/2008)
Я знаю, що ти його не офішував. Але все ж таки виставив на публіку, тож слухай.
Твій герой втратив все! Там так написано. Здобув знання, відділився від цивілізації і "расстворился".
Перша асоціаціація - звичайна смерть для "Живого человека", як ти нас називаєшь. Навіщо він вибрав путь Смерті? Якщо він міг вибрати путь життя, та "просвящения" інших? Мені цікаво. Я б вибрала друге, і виберу. Чому ти вибрав перше?

Характерник (23:04:48 25/10/2008)
:-DЮлю...що я тобі можу сказати. Послухай Велеслава про сатанізм. Людині дійсно треба втратити ВСЕ, щоб поєднатися з Витоком.
"просвящения"*ROFL* Не втримаюсь від цинізму: вдачі тобі))) Хочу подивитись на це... Ти знаєш, я такий егоїст, але мені якось вже наплювати - хто там що робить та як. У кожного свій Шлях. Іноді мій шлях тимчасово перехрещується з шляхами інших. Це корисно для мене, корисно для інших... Але і я, і інші йдуть далі кожний по своїх шляхах. І я свій хочу пройти самотужки - тому не хочу вступати до ніякої громади. Це поперше.

Характерник (23:07:10 25/10/2008)
По-друге. Шлях Смерті? Смерті нема. Ми всі вийшли з Витоку та всі повернемося. І ніщо у цьому світі неважливе. Принаймі для мене. Може, я взагалі неживий. У "Оргии Праведников" є чарівна пісенька - "Убить свою мать". Вона насправді геніальна. Як геніален був той філософ, хто сформулював це: Горный Китай, монастырь Чжоан Чжоу.
Год от Рождества Христова 853-й.
Некто спросил Линь Цзы: "Что такое мать?"
"Алчность и страсть есть мать, - ответил мастер, -
Когда сосредоточенным сознанием
мы вступаем в чувственный мир,
мир страстей и вожделений,
и пытаемся найти все эти страсти,
но видим лишь стоящую за ними пустоту,
когда нигде нет привязанностей,
это называется - убить свою мать!.."

Характерник (23:09:31 25/10/2008)
По-третє. "Просвещение". Я тобі вже це казав: "так ли ты хорошо знаешь, какой путь правильный, а какой - нет? Возможно, для себя и знаешь, но за других ты определять не вправе." Ти не пророк, ти лише людина, зі своїм шляхом. У тебе своя правда. Ти віриш в одне. А у мусульман правда інша. Вони після смерті отримають інше...може бути - це одна з версій.

Характерник (23:12:49 25/10/2008)
По-четверте. Знову Смерть. Ти знаєш, життя немає без смерті. Смерть за язичництвом є оновлення. Якщо ти не сприймаєш це - ти будь хто, але не язичник. А також є така мудрість на Шуйному Шляху: у смерті треба вчитися жити. Відпускати те, чому настав час щезнути з цього світу задля того, щоб могло з`явитися щось нове. У цьому сутність того оновлення, що я хочу провести з собою: позбутися сатанізму, щоб йти далі. Це та ж сама смерть для сатанізму, те ж саме нове народження для мене. Може, потім я не буду таким егоїстом)))

Ведослав Долгочуб   26.10.2008 10:45     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «Последний воин мёртвой Земли» (Ведослав Долгочуб)

Рассказ интересный. Не хотите предложить что-то из своего на наш конкурс?

Клуб Пирамида   04.04.2008 21:40     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Уже предложил, спасибо за идею...

Ведослав Долгочуб   05.04.2008 15:35   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Рецензия на «В глубине дубрав вековых...» (Ведослав Долгочуб)

Это такая редкость на Прозе - найти произведение, написанное по мотивам самого древнего пласта русской культуры.
Спасибо, Автор! И тема, и подача - на высоте.

Андрей Делькин   04.04.2008 21:38     Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Спасибо большое за такую оценку. Буду стараться и дальше писать в подобном плане...

Ведослав Долгочуб   05.04.2008 15:34   Заявить о нарушении

Избранные автором:

Добавившие в избранные автора: