Час іде непомітно.Ти можеш цілий день ходити не знаючи ,що у тебе в голові,чи в душі,думати про щось не важливе,жартувати,сміятись,але коли настає вечір,як не крути,нахлинає багато думок,які не покидають тебе. Особливо коли залишаєшся сам із собою.Я вважаю,тоді людині дати відповідь на свої питання найлегше і впізнати себе,адже за день ти чуєш сотні думок інших людей,що безсумнівно впливають на твою підсвідомість,формують твій настрій протягом дня,особливо коли ти людина настрою.Але коли ти один -ти нарешті можеш почути себе.Свідомо реагувати на речі.Хтось говорить,що навечір наші почуття усилюються і навпаки нас плутають.Особливо ця поговірка : "ранок мудріший за вечір",а я готова посперечатись,бо саме вечором перед сном аналізуєш події,людей і ставлення до них. Я вважаю,що та думка ,яка виникає швидко десь у нашій підсвідомісті,вона є самою правильною.Я завжди намагаюсь прислухатись до цього "я" ,що інколи вигукає з середини...і може через нього я роблю спонтанні кроки,але саме вони роблять мене вільною від голови і схильною до душі...я б хотіла,щоб усі люди вміли бодай трішки чути своє спонтанне "я"...воно дарує моменти щастя.

Написать личное сообщение    Добавить в список избранных