Віра Павлівна Кириченко розпочала свій творчий шлях в зрілому віці, коли пішла на пенсію. Це було в 1996 році, саме в цій час вона переїхала з чоловіком до міста Ялта в Крим. Саме тут вона почала писати вірші.

Природа Ялти захоплювала подих, зачаровувала Віру Павлівну. Чорне море надихало на творчість, вона закохалася в це місто, де з’явилося багато друзів і вірних прихильників її творчості.
Вперше я познайомився з Вірою Павлівною під час одної спільної творчої зустрічі в одному з санаторіїв ПБК. Вона досить артистично читала свої вірші, що визивало бурю аплодисментів, і глядачі довго не відпускали її зі сцени. В цей вечір вона була королевою, і ніжна посмішка прикрашала її гарне добре лице, а в очах відбивалася її позитивна енергетика.

Пройшов деякий час, і Віра Павлівна видала збірку віршів на російській мові „Крик душі”. Сама назва красномовно відповідає, про що ці твори. Про нелегку долю автора, про батьківщину, рідний дім, батьків, чотирьох братиків, що рано пішли з життя, про синів, про найкращу подругу дитинства - Земфіру. В цих віршованих рядках ми бачимо творчу неординарну натуру автора, яка вміло подає в різних ракурсах свої переживання, свій біль і радість за те, що відбувається в житті, випромінюючи сяйво свого багатогранного таланту. Багато віршів вона присвятила своїм колегам літераторам та вірним друзям.

Віра Павлівна стала повноправним членом Літературного Товариства ім.А.П.Чехова. Вона є душою колективу. За цей час Віра Павлівна видала ще одну збірку поезій на російській мові „Ностальгія”, також написала своєрідну збірку віршів в чотири рядки „Мужские имена”, де досить оригінально подано трактовку понад сотні чоловічих імен. Вона являється співавтором альманаху „Поэтическая карта Крыма”, співавтором другого, третього, четвертого колективного збірника, присвячених А.П.Чехову,автором проекту альманаху "Планета Друзей",де друкують свої твори літератори Криму,України та СНГ.

Віра Павлівна - це жінка, яка дивує нас нестандартним підходом до творчості і подачі матеріалу. Вона відкрила в собі хист письменника і почала писати прозу і досить таки успішно. Пережите, наболіле, що завжди хвилювало, з півсвідомості автора вийшло на поверхню, щоб стати „смачною цукеркою” для читача. І ці короткі оповідання багато про що вам розкажуть, поведуть всіх нас хоча б єдиним поглядом в дитинство та юність автора, куди зворотної дороги вже немає.

Не буду говорити про зміст всіх цих оповідань, але дещо відмічу. Те, що було пережито авторкою і багатьма її сучасниками бере за живе, бо наклало відбиток і залишило важкий слід в нашій історії.

Віра - маленька дівчинка з міста Ічня Чернігівської області багато пережила в своєму житті: і голод, і холод, але залишилася доброю, чесною, справедливою людиною. Її до сих пір мучить нечесний поступок (оповідання „Муки сумління”), трагедія сім’ї Шубіних („Доля”), нещаслива доля жінки в оповіданні „Островки щастя в океані бід”. Вона з любов’ю відтворює радісні хвилини дитинства і любов і турботу її братів („Радощі літа”, „М’яч”).

Особливо хочеться відмітити пройняте теплом і душевністю оповідання „Бабуня”. Антоніна Іванівна - сусідка Віри, була для неї більше, ніж рідна бабуся, котра дуже рано померла. Важка доля була в Антоніни Іванівни, але вона з честю витримала життєві негаразди. Багато чому вона навчила дівчинку: і шити, і вишивати, і готувати, а також привила любов до поезії Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна. Від неї вперше почула про А.П.Чехова.

Не буду більше інтригувати увагу, дорогий читаче, а хочу, щоб ти разом з автором помандрував у світ книги, в якій живуть реальні (не вигадані) герої, і отримав надзвичайну насолоду і неймовірну кількість позитивних емоцій, а це вам автор гарантує.

Іван Куницький - член творчої спілки
"Кримська асоціація письменників.

Написать личное сообщение    Добавить в список избранных

На странице отображаются рецензии, опубликованные 12.2024 в обратном порядке с 124 по 115
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения