Рецензия на «И всё-таки, я-Украинка!» (Елизавета Гриценко)

Щиро перепрощую, пані!
Так-то воно так, і мова має бути рідною мовою.
Але.. для кого?
Я - подоляк. Тож живу не на межі, а на своїй долі.
А, доля мого роду з подільских Котів починається.
Ось я і замислився: Чому? Чому мова може бути рідною, а родной язык - не може?
Так повелось, що чистії води мови не були в ходу у моєму роду.
Більш вражала краса одесської традиції россійської мови.
Ні. Співали ми і україньскої пісні.
Авжеж більше таки .. русских.
Ну,и?...
Как говорит один сатирик.
Можно ли не представлять за 2 минуты - 12 нецензурных слов?..
У меня, тоже был случай.
В Киеве, ехал в тролейбусе, в конце восьмидесятых.
К одному из пассажиров подошла женщина-контролёр и потребовала для проверки проездной билет.
А в ответ услышала: Розмовляйте зі мною на мові, якщо живете в Україні.
Так вот. Культура произношения, может быть идеальной, а человек ... может быть дерьмом...
Все его благородные порывы закончились, когда выяснилось: - У него нет билета.
До сих пор жалею, что я ему тогда по соплям не надавал.

Гай Сын   28.05.2009 20:35   •   Заявить о нарушении